ОРИГІНАТОР: Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України.

ЗАНЕСЕНИЙ ДО РЕЄСТРУ СОРТІВ РОСЛИН УКРАЇНИ в 2010 році для

вирощування в зонах степу, лісостепу України.

БІОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ: сорт середньостиглий, достигає пiзнiше Одеської 51 на 3-4 днi. Потреба в яровизації середня, чутливість до фотоперіоду підвищена. Висока морозо- і посухостійкість. Жаростійкість на рівні стандартів для степової зони. Стійкий до жовтої іржі (6-7 балів), септоріозу (6-7 балів), слабо уражується летючою сажкою (5 балів), середньо – борошнистою росою (4 бали), твердою сажкою (3-4 бали), фузаріозом колоса (3-4 бали), сильно – бурою іржею (1-3 бали). Висока стійкість до проростання та осипання, середня – до вилягання. Сорт Одеська 267 належить до групи сильних пшениць. Рiзновид еритроспермум. Середньорослий (110-120 см). Колос веретеноподібний, довгий (9-10 см), щiльний (23 колоски/10см стрижня). Пiсля дозрiвання колос i стебло бiлого кольору. Колоскова луска ланцето-видовжена, з добре виявленою нервацiєю. Зубець колоскової луски прямий, короткий (1,7-2,0 мм). Плече вузьке, скошене. Кiль добре виявлений, доходить до основи луски. Остюки середньої довжини, не перевищують довжини колоса, розходяться в сторони, цупкi. Зерно червоне, крупне (маса 1000 зерен 38,0-42,8 г), яйцеподібної форми, борозенка неглибока. Листя середнiх розмiрiв, неопушенi. Продуктивна кущистiсть висока.

Сорт один з найменш вимогливих до умов вирощування сортiв, тому рекомендується для гiрших попередникiв.

Негативна реакція на ранньо- та пiзньоосiннi строки сiвби виявлена меншою

мірою, порівняно з іншими сортами.